Ти затягуєш пояс, втягуєш живіт, і не завжди там накачані м”язи – ти ховаєшСЯ)))

Ти малюєш, приклюєш, нарощуєш – ти ховаєшСЯ)))

Ти висловлюєшся в голос, оточуєш себе однодумцями або навпаки усамітнюєшся і мовчиш – ти ховаєшСЯ)))

Демонстративна досконалість – думка дня в мене, розповім чому.

…Ранок, зупинка. Підходить літня пані: хворий хребе, викривлений, на зріст дуже низенька-маленька. Напрочуд допасовано підібрано вбрання, окуляри гармонійні з прикрасами. Доглянута. На погляд звернула увагу – не сміливий в добрих очах, на голос звернула увагу – приємний та милозвучний, але від хвилювання тремтів… Підійшла до мене і каже: “Я спізнююсь, біжу до маршрутки, а він мені навіть не зупиняє, можете за мене “махнути”… Та я й добре номеру не бачу, мушу морочити голову на зупинці щоразу, та не кожен згляне на мене вниз…”

“Демонстративна досконаість” пронеслося в голові і стисло серце – не можна так!

Чи висока, чи низька – до тебе звертається людина! В окулярах, чи прихована вада зору лінзами, чи просто очі змучилися – подивися в один бік з кимось, спробуй побачти щось там разом! Чи з хаером, чи лиса голова то тебе звернулась – це не страшно))) І колір шкіри не важливий. Важлива твоя реакція – до тебе звертається людина, що ти робиш?

Не зупинити водієві маршрутки – грішно – чи дитина, чи ось така доросла людина – маєш зупинити, не можна так. Так пані відповіла на мій подив про водіїв – все залежить від людини. Буває за кермом нормальна людина – зупинить, нормально припаркує, їй навіть добре з тротуару зайти в автобус. А буває, зупинить так, що треба бігти до нього, бо злоститься на зупинку, і важко залізти на ті високі сходи, коли посере дороги стане… Все залежиться від людини! Чи щоразу людина вибирає рішення гідне людини?!

А ти щоразу нехтуючи спілкуванням з чужими людьми, з людьми, не завжди гарними чи здоровими, на твій розсуд, людьми не такими, як ти будь в чому – нехтуєш собою і ховаєш свій страх, самотність, невігластво. ХоваєшСЯ!

…В результаті я побачила потрібний пані номер маршрутки – ура, лінзам; махнула з висоти своїх каблуків, а в голові далі фраза – “Демонстративна досконаість”…

Літня пані сіла в маршрутку, оглянулася і помахала мені крізь вікно рукою. Я у відповідь помахала. Ми обмінялися усмішками: вона з полегшенням – і сіла, і встигла. Я – з побажанням подумки їй зустрічі хороших людей!

Чи вмієш ти підтримати когось?