Проковтнула за тиждень-півтора книжку “Включайся! Жінки, робота і воля вести за собою”. Часами гортала сторінки із питанням: “Що я роблю?”. Це, ніби, не мій клас літератури. Часами я надовго замислювалася і ранішня кава ставала холодною: “Я ж це пройшла і з такого ракурсу над цим не замислювалася…”

Я б радше віднесла книгу до розряду умовно небезпечних))))) Не бачу сенсу вести стільки сторінок розмови про вагітність в робочому процесі. Адже вважаю, що вагітність є ознакою здоров”я жінки, а не її особливого статусу. В цілому тваринному царстві вагітні самички продовжують просто жити. Тільки наш соціум часами з цього робить церемоніал тривалістю у … за вибором жінки: або до повернення на роботу, або до поки вона не почне нянчити своїх внуків і обмінюватися з невісткою лайф-хаками домогосподаоювання. Можливо, в жінок мало тем до розмов, крім рецепт-чим покакав малюк-де чоловік тощо?…

Якщо жінка зробила свій вибір на користь декрету в 11 років і загалом присвятила себе домоуправлінню – це її вибір. І штучно спантеличувати її, або возвеличувати – безглуздо.

Якщо жінка обрала балансування на канат сім”я-кар”єра – це її вибір. І штучно спантеличувати її, або возвеличувати – безглуздо.

Якщо жінка обрала лише кар”єру – це її вибір. І штучно спантеличувати її, або возвеличувати – безглуздо.

В серіалі “Відчайдушні домогосподині” через різні жіночі образи розповідалося все те саме – партнерство в подружжі, побут та робочі будні, час на пелюшки на романтичні побачення.

Не годжуся також, що раз чоловіки забули про паркомісце не просто для інваліда. а для вагітної – їх варто скарати і, тим паче, піднімати рух за права вагітних. Є безліч суто “чоловічих проблем”, в яких ми, жінки, теж не розбираємося. Жінка вважає, раз вона була мамою хлопчика, то точно знає, як зрозуміти і любого чоловіка. А чи так? Чи тоді не до нас самих, жінок, варто адресувати питання:

• то чому жінкою вихований чоловік забув про паркомісце для неї?
• то чому продукований жінкою чоловік не партнериться з нею в побуті

Може, це суто жіночі дебати?

• чому чоловіки не приймають участі в розподілі навантаження з виховання дітей
• яким є шлях чоловіка крізь всі жіночі руки: мами-бабці-жінки-дружина-донька тощо

Я “за” те, щоб слушні зауваження, прості рішення в складних ситуаціях озвучувалися менш помпезно. Більше спрощеного діалогу, менше претензій та очікувань з ярликами, хто що має робити, і, тим паче, хто і що повинен.

Я б звузила “жіночу проблему” з робочого (комерційного) аспекту до банального сімейно-родинного:

• як родина сприймає вагітних
• яка підтримка і в чому організовується родиною для своїх жінок
• як майбутня мама сприймає зміну свого статусу, що вона про це знає, якість цих знань та їх щоденний розвиток – як і який?
• як навчає рід жіноцтво прадавньої жіночої мудрості
• який розвиток з року в рік заплановано власне кожною окремою жінкою для себе

Саме через такі питання-відповіді я вважаю цю книжку умовно небезпечною, адже жінкам із мовчазних жертв сімейного насилля це ніяк не допоможе, нема “рецепту”, що робити, жінкам-лідеркам – теж, вони вже мають сміливість брати своє. Домогосподинь та бізнесменок не урівняти, як левицю та тигрицю, та й – навіщо?!

Одна годує в кав”ярні в оточені слінгомам, друга – в кабінеті офісу. Але ж обидві годують))) Одна – почуває провину, що пропустила виступ в школі через нараду, а інша – через те, що її старшокласники-діти толком не мають, про що з нею розмовляти. Але обидвом потрібна підтримка, робота з самооцінкою)))

То, чому я не відклала цю книжку і прочитала? 😉 Слушне питання: а тому дійшла до кінця, що я найшла собі підказки, підтримки, пояснення в тому, що я така – якою є, і такою буду) Цікаво з ретроспективою в 10-20 років оглянути себе, свій шлях, свої рішення та вчинки. Цікаво перебрати подумки своє оточення. Цікаво спробувати відчути авторку та її оточення. Це якісна книжка для жінок, які вже вірять в свій шлях і ним крокують. Такі жінки після читання цієї книжки не зупиняться, не розвернуться, не почнуть метушитися.

Покажи мені, що ти читаєш, і я скажу тобі, хто ти є, але якщо скажеш, що ти перечитав, то зможеш дізнатися про себе набагато більше

І, так, книжка варта того, щоб в паперовому вигляді оселитися на полиці моєї бібліотеки! А це вже багато про що свідчить 😉