Сучасний керівник комерційної структури часто

• в минулому вийшов з великої структури або відколовся від сімейного бізнесу
• не має освіти (зараз не тема питань: “Яка МВА школа гарантовано випускає керівника? Українська освіта застаріла? тощо)*
• хотів би працювати і на когось, але нема, кого визнати керівником, в повному розумінні цього

*****

Ззовні…

Стереотип – йому все можна, в нього багато грошей, він має багато вільного час, він не повинен бути від 9 до 18 на робочому місці, лише їздить відпочивати, в нього жодних витрат, втрат та ризиків, він вигадує безглузді цілі (і кому тільки гроші даються в житті?!), він приймає хибні рішення, він не знає чого хоче і т.д., і т.п.

Мотивація – це все його, йому більше треба

Насправді – не кожен може когось слухатися, не кожному дано віддавати накази

*****

Всередині…

Стереотипи – страшно, порядних працівників мало, ніхто не хоче працювати, зараз знецінена сама можливість ходити на роботу і працювати, де брати гроші, як розподіляти суму надходження, тобто коли з неї можна брати гроші

Мотивація – якщо я зупинюсь, що буде далі зі мною, з моїх оточенням, з моїми працівниками, альтернативи адекватної нема, я – управлінець, я – інший, я не зможу і не хочу працювати на когось

Насправді – страх, брак інформації, стратегічного мислення, компетенцій, ресурсів … Тобто – стратегії)))

Помилка кожного управлінця – прагнення стандартизувати знання, бажання отримати знання раз і назавжди. В той час, коли управлінець – це мінімум повторюваності, мінімум стандартизації, свобода дій.

Саме страх свободи, не розуміння того, як працювати неконтрольованих умовах, призводить до того, що більшість управлінців живуть у постійному хаосі, стресах, депресії, і прагнуть дистанціюватися безпосередньо від процесу управління через виконавчих директорів.

Одна з тенденцій, яку я спостерігаю на ринку довший період часу – хаотичне нагромадження тренінгових, розвиваючих програм: щотижня або й через день програми, проекти, майстер-класи, фокус-групи, піврічні тренінгові курси і т.д. Часу нема ні на що, але “от закінчу той курс і приведу в порядок все” – може тривати життя в цьому слогані роками, без результатів. Часу ж на засвоєння, перетравлення, впровадження, закріплення – нема, за поворотом, через 5 хвилин – новий модуль.

Проведу паралель з культурою харчування (байдуже, чи ви їсте ротом, чи споживаєте мізками!):

• можна переглянути розмір та калорійність порції, можна стати веганом, можна сповідувати одну з шкіл харчування – це концепція, а далі – підбірка продуктів та різноманітність меню за вами, форми тіла та самопочуття – є наслідком
• а можна розповідати всім навколо скільки ви всього знаєте, вмієте, та показати нема що, пам’ятаєте ж: “от закінчу той курс і приведу в порядок все”, і замість стратегічного аналізу ситуації, змінювати набори посуду щодня чи кидатися зі сторони в сторону: від дієти до спортзалу, хаотично нагромаджуючи незавершені справи в сховища мозку, що призведе до стресу та надлишкової ваги, завжди

Тому ті, хто переважно працюють і залежать “від натхнення та під настрій” – не мають цього часто і багато, не вміють його викликати в необхідну мить… Тому ті, хто прагне вивчити все і змінює наставників, як закладки в книжках – аби чим, аби як, не стануть мудрішими, хіба більше невдоволеними … Тому ті, хто вперто “не має часу” на стратегію та планування, уникають дисципліни слідування обраному шляху, нехтують часом для аналізу та корекції – нікуди не приходять, нічого не роблять, провалюють свої справи і не завжди є бажаними в когось на роботі!

Як казав містер Фікс: “Чи є у Вас план, містер Фікс?” – за-позичте цю фразу у свій щоденний словниковий запас. Зробіть її фразою щоденного монологу із собою! Запитуйте, відкриваючи наступну книжку – навіщо я її читаю зараз, що я візьму тут? Якщо ви зайшли в наступний зал – запитайте себе, коли і як, з ким і для чого буде використано і що саме?! Розмовляйте з собою 😉

*Думки по ходу (можливо, колись з цього колись буде щось більше):

• Управлінцями, батьками не прийнято навчатися, а стереотипно практикується просто ставати і бути
• Помилки батьків і управлінців виправдовують їх ризиками, відповідальністю, і просто статусно
• Батьки і управлінці часто ставлять персонально собі хибні цілі і частіше за інших потрапляють в ситуації “собаки-що-бігає-за-власним-хвостом”