Почну з ілюстрацій

1. Дзвінок від однокласника: “Як справи?” Я і почала коротко з гумором розповідати про свої біди-пригоди, що він і прокоментував так: “Тобі блогером треба бути, як розповідаєш, так і пиши. Тебе читати будуть!” (правда, я ще “так” не почала писати…)

2. Колись в VK найшла одногрупника зі садка дитячого і радісно написала йому: “Ти як? Як життя?” (ми не бачилися більше 30 років!) У відповідь – лаконічна фраза: “Після садка: школа-ПТУ-армія-одружився-діти-робота. Все” …

Цим дописом я хочу продемонструвати одну з коучінгових методик, один з інструментів майндфулнес, один з кроків, який допоможе тобі вийти з життєвого автопілоту!

Давай пригадаємо, для чого тобі всі хитрощі тайм-менеджменту?! Невже лише для організації свого робочого життя та побуту, для впорядкованості в справах?! Ти і правда віриш в те, що чергова методика звільнить тебе від понаднормової роботи чи забутих завдань?!

Я пропоную подивитися на свої різноманітні списки справ як на зміст твого захоплюючого дня сьогодні! Прийшов вечір. Пригадай за списком справ перед тобою:

• на що пішов цей день
• що в ньому було цікавого і безколірного
• що незвичного і що рутинного
• що сплановано було тобою і що за тебе кимось
• що було твоєю Жабою дня
• скільки разів ти сміялась (-вся) і скільки разів тобі вдалося розвеселити когось
• куди був спрямований твій погляд дорогою: під ноги чи на дахи будинків. в небо
• який колір тобі траплявся сьогодні найчастіше

Пригадай свій день. Почни переповідати його собі як сторонній особі. Емоційно. Зав’язка-кульмінація-розв’язка. Переповідай так, щоб тобі самому (-ій) цікаво стало. А потім спробуй це все переповісти казково будь-якій дитині: своїй, чужій. Без отих штучок дорослих “ми з однією тьотьою”, “в мене на роботі один дядько” і т.д. Розкажи цікаво і доступно. Розкажи весь день лаконічно. І пам’ятай назвати і описати емоції свого дня.

***

Створю і я зараз “Історію одного дня”)))

…Вивільнений ранок можна було згаяти. Другу частину тренінгу перенесено на наступний тиждень. В салон їхати ще рано. Прибирати натхнення нема. Каву випито. Та завжди є блог, листи, які чекають своєї долі в скриньці, Кіндл, групи та сторінка в фейсбуці. В такі ранки я переконуюся, що за 20 хвилин можна зробити справді багато!

…А ще є проекти і публічні заходи. Треба бути на слуху. Ділитися своїми напрацюваннями, роздумами, провадити самопрезентацію постійно.

Поки в салоні я чекала своєї черги на порцію впорядкованої краси під каву, драйвову музику з мобільним в руках, то отримала два запрошення до виступів та співпраці, одне -на віддалену ймовірну перспективу і запит на черговий тренінг.

Обожнюю працювати так, щоб рекомендації призводили до наступних відгуків, а ті – до чергових і т.д.!

Мій список з 30 справ на день показує, що станом на вже – залишилося 5 пунктів. 2 з них я зроблю. а 3 – я переношу вже кілька тиждень. Ймовірно. що я їх взагалі перенесу глобально на квітень. Мабуть, не час на ті справи. А ще я подивилася на лічильник, в блог – психологічна гра Саторі вже за 5 днів, а я ще не всім запрошення написала. А вже найвищий час, бо планую дві гри – оффлайн, добратися додому і зразу он-лайн. Тож вивільнений завтрашній ранок присвячу власне формуванню двох груп. (Так і формую я свої to-do-lists з дня на день)

Прибрати я встигла. І приготувати теж. І відписати на всі листи, за які не бралася протягом вихідних. А не бралася, бо вишивати мені хотілося під серіал “Люцифер” більше. А як каже хрещена Попелюшки: “Дуже шкідливо не ходити на бал, особливо, коли ти цього дуже хочеш” І тут я пригадала вихідні …

Понеділкову жабу я проганяла крізь злість, образу, подив, жорсткість, які залишилися через вихідні… Міст-експрес працює жахливо: посилки з Китаю не можливо забрати тижнями. Залишені скарги не розглядаються. Кольщики як папуги твердять :”Я лише на гарячій лінії, нічого не знаю. нічого не вирішую”; смс-ки смішні: “не могли зв’язати з вами”, “погодні умови зашкодили кур’єру добратися до вас”. Цунамі чи землетрус я проспала? 😉

Вирішила купити стільці в інтернет-магазині, яким користуюся третій рік, а у відповідь: “А ми маємо право відмовити. Ми вирішили продавати одного кольору по два стільці. Так, на сайті про це нема. Але ми маємо право” Суть не в тому, що я хотіла три стільці різних кольорів, а в тому, як ми формуємо продажі і ставимося до клієнтів. І знову я замислилася про китайський сервіс, про свій закинений проект “Мелодія продаж”…

Почитала Драйзера. Вкотре подивувалася актуальності його висловлювань про комерцію, про політиків, про державу, про взаємини.

Пост написала в блог. Побавилася налаштуваннями в соц.мережах. Погуляла з псом. Поспілкувалася з дітьми, поділилися враження та подіями понеділка під чай з солодощами. “Присіла” від сьогодні на смузі. А усміхнула мене сьогодні дівчинка, що з екрану мобільного переписувала рецепт в блокнотик. Пригадуєш ці зошити-блокноти з рецептами за совка?! З цінними перевіреними переписами від бабці, від цьотки, від мами, де ти корявим шкількним почерком дописувала і собі?!

А що стало жабою мого дня сьогодні? – Відповідь на електронні листи з четверга до понеділка включно. Мені буває важко після активних вихідних всістися за ПК.

В кілька останніх годин цього дня, перед сном ще буде чай, книжка для душі, йога-нідра, вечірній пісумок (з марафону “Майндфулнес без скарг за 21 день“)

***

Якщо маєш натхнення та сміливість – напиши свою “Історію одного дня” в комментах до цього поста хоч раз. А маєш власний бог – протримайся тиждень, або пиши тут.

А після – розкажи, що відбулося далі!