Маю досвід бути на сцені спікером, та поза сценою – організатором. Хочеться щоразу єдності:

• зрозуміти і підтримати тематикою свого виступу організаторів
• відчути та підхопити настрій адиторії
• донести спікеру акценти виступу
• пояснити захід для відвідувачів з однозначним сприйняттям та очікуванням

По факту ж маєм таке – як спікер:

• спікер переважно дає ту інформацію, на безкоштовному виступі для нього, яку вже має готовою, яка вже десь подавалася
• спікер рідко запитує про колег на сцені перед собою та після свого виступу
• спікера рідко цікавить загальна мета заходу
• спікер не часто надсилає свої презентаційні матеріали на премодерацію організаторам
• спікер часто вважає, що його виступи є універсальними для кожної з аудиторій і тому рідко задумується про адаптацію матеріалів та налаштування на слухача конкретного заходу

В результаті організатори мають проблеми з

• дублюванням однакової інформації з уст різних доповідачів на одній сцені
• протиріччями в доповідях серед спікерів
• плутаниною в очах слухачів
• відхиляннями від основної теми заходу
• слабкими виступами, на думку аудиторії, через не готовність спікерів власне до аудиторії слухачів

Мені імпонує, якщо:

• організатор чітко може розповісти про ціль заходу та основну цільову аудтирію
• організатор може чітко розповісти про загальний сценарій заходу, щоб доречно вписатися в загальну композицію, а не рвати на вибіркових персонах подію
• організатор працює як з кінцевою аудиторією – відвідувачами, налаштовує на спікерів, їх досвід та специфіку доповідей
• організатор не лінується і проводить премодерацію матеріалів

В 2015 році Roksolana Hrushyna запросила мене підготувати виступ в рамках SmartFest (що з цього вийшло – ти можеш переглянути в цьому відео, це один з тих унікальних випадків, коли мій виступ отримав крім фотосупроводу і повноцінний відеосупровід. На той момент для мене стало дивним запрошення на попередню співбесіду. З аргументом, що перед випуском спікера на сцену, з ним варто познайомитися особисто, не зважаючи на гарні рекомендації. Саме цією співбесідою-знайомством і запам”ятався менй захід. І я погоджуюся з кожним роком все більше і більше з Roksolana Hrushyna – премодерація повинна бути.

Саме організатор є диригентом заходу, саме він укомплектовує команду спікерів, саме він відповідає за злагоджене звучання мелодії свого, задуманого заходу.

При роках співпраці і співзвучності організатор-спікер можливі такі взаємини, які є в мене з Елена Хохановская. Я з року в рік, з виступу до виступу могла дозволити собі/нам виступ без премодерації. Я розуміла настрої аудиторії, актуальність тематик та калейдоскоп поглядів, думок та ставлень різноманітних спікерів до темати кожного заходу. Я до сьогодні спілкуюсь з Елена Хохановская))))). І переконана, коли ми зустрінемося в черговому заході, як спікер-організатор, все буде якнайкраще, традиційно 😉 Доречі, традицію писати після виступу чек-листи я запровадила власне в ході нашої співпраці і виступах для JCIYourth.

А от молоді організатори за віком чи початківці в сфері часто побоюються сказати комусь про премодерацію матеріалів для виступу. А спікер з досвідом, як на мене, не правильно міркує “Що мені можуть порадити ці діти?!” Співпраця – це синхронізація та актуалізація взаємна. В інакшому випадку – це пропаганда мамонтів, спікерів однієї теми, одног виступу.

А ще спікерам на виступах бракує фото та відеозвітів, супроводу у фіксації їх досвіду. Саме на таких матеріалах формується наше портфоліо, звертаються наступні слухачі та організатори. А організаторам бракує допису, чек-листів для своїх слухачів, які пролонговують мрійливий захват після події, сприяють поверненню до виступів, спонукають до дій із вдячністю до організаторів.

Висновок: комунікація та налаштування на співпрацю в трикутнику організатор-спікер-аудиторія робить подію якісною та унікальною!