Час від часу я розмірковую після консультацій чи тренінгів, які я веду, про закономірності, тенденції в запитах серед моїх клієнтів. От і зараз ― в перерві між зустрічами ― п”ю каву, дивлюся у вікно і задаюся питаннями:
- Може особистість розвиватися за складеною схемою чи це відбувається автоматично?
- Коучінг є заміною чи передумовою саморозвитку?
- Саморозвиток є персональною ціллю чи масовою вдалою схемою руху?
- Експерементальні частини з корпоративних тренінгів варто переносити в будні, чи вони самостійно просочуються туди?
В часи СРСР люди були “кадрами”. Тоді їх привчили так ― жити = не виділятися. Зараз хаотично лунає на публічних виступах, з радіоефірів, з сторінок нон-фікшн книжок на полицях магазинів: “будь оригіналом” та “усвідомлюй свої бажання та прагнення”, “знайди сенс свого буття” та “ти нікому нічого не повинен”.
І тут у мене виникає запитання ― до чого саме закликають сьогодні всіх та кожного?
Колись чітко знали “Як?” загнати людей в шаблони, і використовували це на держаному рівні. Чи готова зараз пропозиція до тиражування: “Як?”жити по-іншому?! Чи ми скочуємося до наслідування, копіювання та перебуваємо в пошуках гарантій успіху?
Якщо колись достатньо було схематично жити: школа ― ПТУ/ВУЗ ― скерування на роботу // розподіл ― трудовий шлях аж до пенсії ― пенсія. Чим керуватися зараз? Або ― чи ми керуємося чимось іншим, на що орієнтуємося? Як плануємо власний Шлях життєвий?
Колись треба було якісно вивчитися наслідувати. Зараз треба швидко навчитися змінюватися. Прагнення стабільності ― чи не є рудиментом минулого наслідування і змученості від цього?!
Але чи прагнення “прогнозованості” не порушує законів природи? Що ми знаємо точно-точнісінько: пори року і час доби. Далі: день на день не подібні, коливається температурний режим, напрям вітру і т.д. Тобто ззовні мінливість та адаптивність приймаються з певним “але”?!
Новітні терміни про психо-емоційне та професійне вигорання, про кризу середнього віку життя ― чи вони не про конфлікт змінних та сталих процесів?
Наприклад, дано ― 100 років життя. Поділимо їх на 4 сезони по 25 років і проведемо паралелі:
- 0-25 років ― весна
- 25-50 років ― літо
- 50-75 ― осінь
- 75-100 ― зима.
Літо-осінь, зима-весна ― саме так сезони і в моді поділено. Є щось між ними спільного: гардероб весни та осені ми використовуємо один і той самий, а от докорінно різняться між собою літо та зима. Дітям і старим, навіть, речей надбагато не купують: дітям ― через стрімкий ріст, літнім ― через зменшення потреб і ті самі фізіологічні зміни тіла, не завжди прогнозовані.
Кризові стани приписуються віковому діапазону 35-45 років. Час передосіннього передчуття, підсумків та прийняття, спокою та медитативного споглядання. Час планування (!) наповнення довгих вечорів. Час заготовництва, травництва, свічкарства та інших майстерок, пора казок ― час загального накопичення. В цьому сестринство весни та осені ― накопичення.
Літо-осінь цікаві своїми генеральними прибираннями: гардеробів, думок, цінностей, марень та прагнень. Часто можна найти в шафах шкільний улюблений светер, джинси “в які колись влізу”, книжки, які недочитаними припали порохом на полицях твого життя. І точно в кожного живе думка: “Буде час ― я це зроблю”!
Йдуть роки. І коли раптом ти усвідомлюєш, що НЕ будеш цього робити, НЕ будеш тоого носити ― застаріло, не актуально. Тобі (!) вже не цікаво, не треба; діти виросли, плани чи розміри змінилися … От тут приходить криза і сумний настрій, але це нормально.
Що зараз за вікном? Сонце світить чи лиє дощ? День скорочується або подовжується? Часами ― ти вдома, періодично ― на вулиці?Щось вже тебе не цікавить чи запалює очі?
Міжсезоння))) В період “бабиного літа” ― як в житті, так і в думках ― відбувається процес переналаштування. В кельтів же все простіше було: рік поділявся на дві частини ― темно/світло, зимно/тепло. Вони жили крізь прийняття навколишнього світу і себе в ньому, на це вказують їхня магія та традиції.
Ми зараз тяжіємо до ускладнень: шукаємо підтекст, знаки, натяки, підтвердженнь, гарантій, штампів, формул. Прагнемо знати всі деталі і забуваємо про важливу складову ― невидимі процеси. Чи наукові теорії допоможуть виміряти твій рівень довіри до себе чи Всесвіту?
Кожен день хоча б на годину забувай про світ, щезай з нього. Зроби оберт на 180° і заглянь в себе. Ключі там
Osho
Цілісність в природі забезпечується повним річним циклом зі зміною сезонів. З їх сезонними та міжсезонними особливостями. Чому в житті ти прагнеш розподілу замість єдності, ускладнеь замість спрощення?!
Накопичення сприймається складно, коли ти звик бігти, викручуватися, спізнюватися, вирішувати, домовлятися … Коли ти тільки-но з колеса свого щурячого. Тобі ще від перегонів в голові паморочиться. Тому і не ясно ― чому не бігти треба, а насолоджуватися, оглядаючись на запаси. Усміхатися новій шерсті на майбутній светрик ― навіщо? Тішитися знайденій не викінченій вишивці ― як? Переписувати блокнот з телефонами і продзвонювати ― нагадуватися друзям ― а варто?
Час затишного чаювання надходить 😉 Період, коли навчитися цінувати просте в дрібницях повсякдення ― необхідно.
Тому зараз:
- пригадай три найяскравіших моменти цього літа, минулого року чи вчорашнього дня
- вигадай, як їх адаптувати до сьогоднішнього ранку, осені чи майбутнього року
- пригадай, з ким би ти хотів/-ла поділитися митями одного холодного осіннього дощового дня? а теплим весняним полуднем? а сонячним ранком зими?
- і усміхнись: прості речі тішать нас частіше за все!
***
На свої питання залишу тут відповіді-думки:
- Чи може особистість розвиватися за складеною схемою? – Для мене розвиток є безупинним процесом, його хіба трошки коригувати можна. Активніше чи пасивніше, але розвиток є. З твоєю чи без твоєї участі.
- Коучінг є заміною чи передумовою саморозвитку? – Коучінг і є тим корекційним елементом, але не замінником розвитку. Не можна сказати, що людина, котра бере коуч-сесії займається саморозвитком, а всі інші ― ні.
- Саморозвиток є персональною ціллю чи масовою вдалою схемою руху? – Комбіновано. Є еволюційно виправдані кроки, і мають бути завжди вигадані якимось вар’ятом нові)))
- Експерементальні частини з корпоративних тренінгів варто переносити в будні, чи вони самостійно просочуються туди? ― Я проти розподілу життя на окремо взяти часточки ― воно є єдиним та неподільним. Я “за” цілісність)))
Я допила каву, відпочила і повертаюся до роботи. Вдячна тобі, що дійшов/-ла аж до цієї фрази зі мною та роздумами.
А ти що думаєш? Які твої відповіді на ці питання?
/Ти можеш поділитися своїми коментарями-роздумами внизу допису/
Якщо в моєму досвіді ти знайдеш щось корисне для себе, якщо у тебе з’являться нові думки, значить свою задачу я виконала 🙂
Мій улюблений вислів