Моє улюблене тришарове питання з банку кочінгово-тренінгових питань, напрацювань: “Коли і скільки часу ви приділяєте плануванню? В який спосіб це відбувається? Як часто ці плани втілюються в життя?”

Самоорганізація – це процес створення певної форми загального порядку чи координації системи взаємодій. Найбільш близьким поняттями цьому є “самоконтроль”, “самодисципліна”.

Тобто якщо розшифрувати корпоративні запити на тренінгові теми з “Тайм-менеджменту”, “Командоутворення”, “Наставництва на робочому місці”, то розуміємо, що інакше вони можуть звучати як і навіть значити те, що прокидається усвідомлення того, що впорядкована система, робочий автопілот не працюють, не формуються правильно, не забезпечують якості в робочому процесі і, як наслідок, не дають прибутків в кінцевому результаті. Безумовно тішить, що час, коли просто скупчення людей в рамках офісу однієї компанії більше не називають гордо – командою. Тішить, що прийшло усвідомлення кропіткої щоденно, а головне – спланованої роботи над об”єднання групи людей, часто чужих одне одному з певною метою!

Найбільше тішить, що до цього усвідомлення прийшли очільники бізнесу, адже ще вчора більшість закривалися кількістю людей, насичувало потаємні рабовласницькі амбіції: “Це все моє! Вони всі залежать від мене!” Таким чином корпоративні заклики насправді звучать як: “Що я маю робити тут?”, “Як мені розпорядитися власним часом?”, “Що я робитиму завтра?”, “Як мені справитися з відповідальністю за власне майбутнє?”, “Як мені комунікувати з іншим і що це означає?”… цей ряд можна озвучувати і продовжувати …

Тобто “Я-позиція” є основною. Для того, щоб слідували за вами, мають бути персональні результати. А коли нема власного прикладу, про що можуть свідчити скарги, невдоволення та нарікання?! – Про невимовлене прохання навчити. Про захисний механізм управлінського страху висловлений приблизно так: “Я тут просто щось послухаю, поспостерігаю, а їм (працівника) це все точно треба” І що м отримуємо в результаті? Очільника з вираженими управлінськими страхами і його послідовників із знаком питання в очах, або беземоційних осіб, що чатують на зар.плату… …

Наслідком самоорганізації є підвищення ефективності роботи і контроль за використанням часу. Без насильства, з комфортом, з азартом і відчуттям того, що все вдається.

Майже всі сьогоденні саме корпоративні тренінги спрямовані на навчання, розвиток та адаптацію в певній сфері, з певним колом обов’язків, з нечітким набором задач і поверхневим процесом прийняття рішень – але все це стосується робочої частини життя, які ми і називаємо активною досить часто. Натомість життя людини містить робочий процес, а не ставить його само-ціллю! Саме тому слід розуміти, що кожна навичка інтегрується в загальний персональний контекст. А от тут вже ми різнимося на дві категорії – або ми маємо навик і хист до самонавчання, або нам потрібен наставник. Верніше так – як часто нам залежно від наших здібностей і з яких питань нам потрібен наставник, бо потрібен він кожному!

Розшифровка питань така:

Відповідь на питання: “Коли і скільки часу ви приділяєте плануванню?” – дає мені інформацію про загальні знання використання часу, а саме того, що для планування час треба зарезервувати теж))) Масло-масляне, правда?! Але в тому і є парадокс!

Відповідь на питання: “В який спосіб це відбувається?” – розкриває мені як мій співрозмовник вчиться: коуч навчив, купив блокнот і все сталось, є послідовником певної школи конкретного автора в плануванні – такий собі спосіб зондування процесу навчання та наставництва.

І емоції в відповіді на питання: “Як часто ці плани втілюються в життя?” – перед нами розкривається зона комфорту нашого співрозмовника!

Запуск системи самоороганізаці – як елемента тайм-менеджменту, кар’єрного росту та наставництва починається зі збору інформації (collect), обробки (process) та виконання. Саме для того ми використовуємо такі знані елементи, як блокнот, смартфон, гугл-календар, листочки для записів і все, що під рукою і до чого звикли.

Отже, Крок-1: навчитися збирати, навчитися фокусувати увагу. Перевага цього результату – розвиток ініціативності, ідейності, креативності, формування своєчасних питань, оптимізація робочого процесу та комунікації, інтелектуальне розвантаження.

Що і як нотуємо – одна справа=один листок, а саме: ідеї, питання, спостереження, пропозиції, справи.

Збір таких записів дозволяє плавно залучити в робочий процес новачків, також плавно впровадити зміни та поступово навчити ефективної взаємодії команду компанії загалом. Водночас, це є елементом самоорганізації і навчання. Наставництво ж базуватиметься на сортуванні та аналізі зібраної інформації. Елемент діагностики персоналу, бізнес-процесів, мислення даного працівника – присутні за замовчуванням, та потребують цілеспрямованого погляду наставника.

Цей метод може бути короткотривалим та цільовим, наприклад: “Як скоротити наради та зробити їх жвавішими і конструктивними?” А може бути сталим елементом в системі управління персоналом та якістю.Як наставництво, так і самоорганізація складаються з: збору (collect) – протягом 2-4 тижнів; оробки (process)- кожні 2-3 дні, організації (organize) – перші числа щомісячно; обзору (plan) – щоденно; виконання (do) – добре концентрувати роботу за методикою 25 хвилин (20 хвилин робота, 5 хв перерва, через 3-4 блоки велика перерва на хвилин 15-30).

Так от все це має на меті тривалу, постійну дію – не організуватися, а організовуватися, не навчити, а комунікувати і обмінюватися досвідом постійно та системно.

Між “надихнути” та “надихати” існує суттєва різниця!

Із персональної коуч-сесії: “Я зрозуміла, що планую все так, щоб не дійти до кінця, до успіху, так, щоб досягнути всього на рівні власного Его та результату на витягнутої руки. Але я зрозуміла, що з плануванням в мене все гаразд, в мене з завершенням справ і отриманням успіху негаразд! То ж – тепер працюємо над тим))))”

Які види завдань стоять перед нами щоденно:

• виконання на перед
• виконання по ходу виникнення
• планування та ідентифікація задач

Натомість, ми вперто воліємо реагувати на події, аніж планувати, тобто ми рухаємося 2/3 нашого часу у виконання по ходу виникнення, і трішки -в виконанні наперед. От той останній пункт цікавий своєю побутовістю: ми робили у вихідні дні уроки на тиждень, ми готуємо на тиждень …

Що ще приходить в голову з “випередження подій”?