В Марі Кондо є розділ про щоденне розвантаження сумки. Де вона влучно каже про призначення сумки  — носити речі, коли ти далеко від дому. І влучним є її зауваження про те, що ти без ниття носиш, як би вона не тріщала будучи напханою, весь день. Сумка швидко зношується і старіє, коли до неї ставитися лише з юзерської позиції. Крім того, ти залишаєш різні речі в різних сумках, не пригадуєш, що в тебе є і що треба купити, і дублюєш покупки або постійно щось губиш, забуваєш.

“Бути постійно наповненою по зав’язку, навіть коли тобою не користуються  — це те саме, що лягати спати з повним шлунком.”

Тому, каже Марі Кондо, треба для базових речей, з якими ти виходиш щодня з дому мати окреме місце. І я додаю  — треба думати і продумувати свій базовий комплект думок: хто я і чому я це роблю?!

Я зараз не про принципи прибирання, але цей уривок навів мене на думку про вечірні ритуали для здорової психіки, для душі. Навіть був пост в instagram про правильні питання і традицію завершення дня. Скільки разів ти прописав/-ла цы або подібні відповіді??? Власне ручкою на папері, а не похапцем, гортаючи соцмережі в таксі?

Вечір. Чим зазвичай ти його наповнюєш?

• Домашні справи: прибирання, прання, готування …
• Серіали, фільми, книжки…
• Тусовки до ранку…

Є чим наповнити завжди)))) Знову нагадаю  — я про розвантаження, не про наповнення чи завантаження. Переконана  — “ніяк, типово, звично, на автоматі” ти це і робиш здебільшого. Нема організованого традиційного часу для аналізу дня, для само-аудиту настрою, для розкладання по місцях думок і почуттів, які прийшли протягом дня.

 Наприклад: ось це мені для мого професійного розвитку, ось це мені для мого здорового тіла, а це  — для позитивного мислення. Це мені не потрібно було і сьогодні, але в завтра я це точно не пропущу більше, а це  — для емоцій і розваг … 

Нема базового комплекту думок, емоцій та почуттів, з яким ти щодня йдеш з дому? Замість того є презентаційний каталог ниття, скарг, виправдовування та магічних знаків на твоєму шляху. Щоб не розвантажувати свій мозок, ти пічкаєш його книжками духовних просвітників, чекаєш потоку від Зеланда чи візуалізації, що тобі “дано і прийде”, бо так спрацювало в твоєї куми? Ау, це не математика третього класу: “дано-додали-що в результаті?” Це втеча, лінь, безвідповідальність, якась дитинчастість.  Фаза місяця тут ні до чого. Є просте правило: якщо тобі подобається твоє життя  — не ний, якщо не подобається  — роби щось. І тут включається страх: а раптом буде ще гірше (я вже про щось подібне писала). А раптом стане краще?!  — запитую я.

 — Я не знаю як. Не вмію. Я ж не психолог,  — чую обурення.

 — То звернись до психолога!

 — Я не довіряю, їх зараз багато розвелося…  — закочуються очі, гортається фейсбук мляво.

 — А які гарантії про свою частину співпраці можеш озвучити ти?

 — На мене не можна тиснути, домашок я не роблю, працюємо під настрій,  — починається загинння пальців та перелік умов.

***

Як сумка, яку наповнюють  — від річного запасу косметички до комплекту білизни “на-всякий-випадок-бо-не-знаю-де-опинюся” та допихають по ходу дня результатами базарування і шопінгу  — ти пхаєш, накопичуєш, безладно складуєш в себе, в собі  — образи, невпевненість, прочитане і почуте, придумане і навіяне, своє і чуже. Сумка тріщить, а ти депресуєш. Сумка виглядає швидко потасканою і зношеною, і ти  — …так само. Ти  — я звертаюся без різниці чоловік ти, чи жінка!

Знайди одне місце для базових необхідних речей: наприклад  — це права водія, паспорт, ключі від дому-машини-офісу, щось із базової гігієни, картки чи гаманець, візитниця, може … Знайди один сектор в мозку, куди поклади попередньо сформовані фундаментальні думки про: своє самопочуття, самоусвідомлення, твоя мрія та ціль цього дня, базова емоція дня . Ким ти є?!

Подумай, що тобі тягати сумку, формату валізи для літака, на плечі, на спині, в руках за собою весь день. І чесно собі дай відповідь на питання  — ти це робиш добровільно в розрахунку на ймовірність чи це необхідність? Подумай, яким вантажем думок та страхів ти обтягуєш душу і дай чесно собі відповідь на питання: ти думаєш про факти чи про ймовірність?

Подивися на все, що хочеш покласти зараз в сумку  — це фетіш і зона комфорту, якщо ти кажеш “хай буде”, “це не важке і дрібниця”, “всяке може бути”, “я маю до всього завжди бути готовою/-им”. Напиши всі свої думки за ранішньою кавою, пиши живим потом, стенографуй, чим прокинувся твій мозок  — це страхи та образи, якщо там є “я без того себе не впевнено почуваю”, “це як амулет мені і завжди приносить мені вдачу”, “я хто мені це дасть, якщо мені раптом це знадобиться”

Важливо вміти створити атмосферу відпочинку не лише сумці по книжці, а собі щодня. Треба докласти певних зусиль і знайти місце не лише для сумки та всього, що в ній є, але і для себе, місце, яке привчить тебе думати, а ти будеш знати, що коли ти туди приходиш, процес думання запуститься без додаткових зусиль з твого боку.

Не ний в своєму дні, адже це лише твій вибір нести це все в сумці і в душі. Не ний, якщо ти не знаєш, як опинилася/-ився в цій ситуації, адже це був твій вибір механічно допихати в сумку щось по ходу дня і забувати, що там і коли опинилося. без усвідомлення і дед-лайну, що з тим робити далі. Не ний, якщо життєві ситуації затиснули в кут, з якого важко вибиратися, адже це твій був вибір втікати, замість розібратися. Не ний… Закономірно, якщо сумка переповнена, ти не можеш більше її нести Закономірно, коли мозок перевантажений, він дає збій.

Повна недоглянута зношена сумка викидається. Нова сумка  — це час на вибір, гроші на шопінг. Переповнений недисциплінований мозок  — це час для терапії та змін, гроші на все  — книжки, спеціалісти, вітаміни … При недієвому мозку і сумка нова не купується … Не хочеться, як правило … Не ний, розвантаж сумку, а тоді розвантаж мозок. Напиши відповіді на питання, і так роби щодня! Загугли будь-яку медитацію для вечірнього спокою і розвантаження  — і роби її. (Або прочитай цей короткий путівничок)

Щоб зробити це і мати результат, треба … просто зробити це!

---

Якщо в моєму досвіді, досвіді моїх клієнтів, колег і партнерів, Ти знайдеш щось корисне для себе, якщо у Тебе з”являться нові думки, значить, свою задачу я виконала!