Всі новорічні обіцянки здебільшого вмирають разом із ялинками, які винесли з дому, позамітали опавші голочки разом із ентузіазмом “цього року я…” (хоча! одноіменну книжку “Цього року я…” я дуже люблю переглядати повторно)

Співпраця з JCI Yourth подарувала мені цінне знайомство із Оленою, яке вийшло за рамки спілкування спікер-організатор. В одній із скайп-бесід ми виявили, що погляд притягує одна і та сама книжка: в Оленки вона стояла одразу на робочому столі, я – її завантажила нещодавно на Кіндл. І вирішили ми разом не ковтати книжку, а пройти тиждень за тижнем, пропрацьовуючи.

Задум простий: ми спілкуємося раз 1-2 тижні в скайпі (Оленка – в Києві, я – у Львові), ділимося що далося легко, що важко, розбираємо чому, підтримуємо одне одного, трішки пліткуємо, що в кого нового загалом, читаємо самостійно, коли нагадає гугл чи згадається (ми ж звичку формуємо).

Почали ми з читання. Перші розділи пішли жвавенько: перші легкі тижні, гордість за “яка ж я молодець, так правильно давно живу”, а потім в якомусь моменті (2-3 місяць, якщо я вірно пригадую), раз я пропустила скайп, раз Олена – читання. Про що це? Нам же цікаво, нас двоє, є підтримка, є азарт?! А є – рутина і повсякдення. Що важливіше – встигнути на йогу чи книжку почитати? Мжна ж наздогнати зразу кілька розділів у вихідний …

Завдяки гугл-календарю про читання вже не забували ані я, ані Оленка. Я внесла і читання, і скайп-зустрічі. Нагадування творять дива))) І були легкі тижні. Легкими тижнями ми домовилися називати ті, які є давно в нашому житті і є вже сталою звичкою. І в такі легкі тижні ми домовлялися брати по 2-3 розділи: до звичних нам дій ми додавали ускладнення, а інакше ж би було не цікаво. Що нас здивувало – ми все ж таки закінчили книжку раніше, ніж закінчився рік)))

Мої (і, переконана. наші) висновки (а можливо і Оленка щось ще допише):

• будь-яку дистанцію можна пройти, навіть довжиною в рік
• самомотивація є кращим контролером і мотиватором
• відновити цікавість чи додати складності в проекті – можна разом, а можна і самостійно
• приємно мати однодумців і робити щось спільно, тому вважаю кожного командним гравцем, а якщо ні – то шукай свою команду, себе та цікавий проект
• сучасні гаджети спрощують та урізноманітнюють участь, тому з ними варто знайомитися
• в тривалих проектах цінно і важливо, коли хтось чи щось нагадує – пригадати, освіжити, оновити, підняти ентузіазм, підтримати, відновити … Це дуже важливо! Мабуть без цього і новорічні цілі ніколи не стануть реальністю, імхо.

PS: я ніяк не могла пройти 10000 кроків, кілька разів міняла крокомір, і, нарешті, прийняла рішення про те, що то мій ритм життя такий – малорухомий, але ж до того я була цілком іншої думки про себе. І я знову почала змінювати крокомір за крокоміром, і найшла той, котрий став моїм однодумцем – я проходжу своїх 10-20 тис. кроків. Done!

PS: за надцять років можна буде повторити марафон, може вже не вдвох, може ще хтось приєднається 😉

#рік_що_прожито_правильно_за_52_кроки

    #великіцілідосяжні_Stary       #find_yourself

Якщо інформація мого блогу є тобі цікавою та корисною – стань підписником, і отримуватимеш першим/-ою всі нові дописи та пропозиції та/або слідкуй за новинами через Telegram https://t.me/Olena_Nagirna_psychology