“Я не маю часу по 1,5 години писати щось, запропонуйте мені якийсь швидший спосіб позбутися моїх відчуттів”, – чую я часто від клієнтів з різними запитами до інструментів радикального прощення. Гра триває довго, на думку одних, від 2 до 4 годин, і відбувається в групі (2-5 осіб) – кривляться ті, кому в голові не вкладається алгоритм роботи в груповій терапії; тому персональна гра – як дорогий варіант, відкидається і погляд переводиться на Анкети радикального прощення.

І знову невдоволення:

• або керує духовний самообман “мене не болить нічого”, “я все всім простила/-а”, “я не хочу нити і скаржитися”, “Я не хочу заново то все проходити”, “то було так давно, то не важливо, в мене просто в житті циклічно я попадаю в однакові ситуації”…. – Удавана духовність, виховання та цінності ззовні, і нескінченні монологи всередині в результаті
• або керує Его “я маю прочитати попередньо, подумати, підготуватися, я писати одразу нічого не можу, це не мій стиль” – Страх. Сором. Купа зусиль на формування враження та самовиправдання

Ти не маєш часу на Анкету, 1,5 години це довго. А по 10-20-30 років виношувати, плекати образи та її наслідки в тебе звідки взялося стільки часу та завзяття на то?! Це ж роки емоційної жуйки з приятелями, це ж довгі вечори самопоїдання та внутрішніх монологів, це ж нескінченна низка думок на задану тему … Але якось вдалося ж їх вплести свій побут-роботу-сім’ю-дітей-спорт. Вони ж стали органічною частинкою тебе! Що бентежить тебе зараз? Що гальмує зробити те саме, аналогічні кроки, які довели свою ефективність, в цілющому ракурсі техніки радикального прощення?

Можна йти двома способами:

• можна розповідати та мотивувати, як тобі повезло познайомитися з даною технікою та її інструментами, захлинатися від розмальовування очікуваних результатів і давати емоційну ейфорію, котра зникне при заповненні анкети вдруге, втретє, внадцяте…
• можна відповісти на попередні питання, і провести попередню підготовку до роботи, її тривалості та очікуваного результату…

В буддизмі практикувалося спалення сутр, і робилося це з метою показати учням, що сенс вчення не в символах або предметах, а в природі людини, і потрібно не зациклюватися на тексті, а слідувати вченню, описаному в ньому

Можна пробурмотіти всі аффірмації з гри “Саторі” без емоційного залучення тут-і-зараз, зі скептицизмом подумки та надочікуваннями в погляді. Можна писати анкету одну за одною, та спалення бланків гравця, фраз з “Переконань”, текстів анкет власне – призводить до того, що зміни можуть починати наставати автоматично, без твоєї участі… Кілька ігор, кілька анкет, і ступінь звичного звучання фраз в твоій голові почнуть творити маленькі дива. Але тоді потрібна чесність твоя перед собою в тому, що вдома ти нічого не робитимеш, натомість прийматимеш часто-часто участь участь в оголошених іграх та згідно встановленого графіку будеш приходити на заповнення анкет.

А Павлов вже далеко до нас з тобою довів силу рефлексів 😉

Приходь, заповнюй анкети та зголошуйся на найближчу гру; і заповни попередньо тест, аж 6 питань – це надшвидко, и не так? 😉

Задай мені питання про інструменти радикального прощення. якщо вони в тебе з’явилися або в ході читання цього допису, або питання стосуються персонального розвитку, питай, поміркуємо разом)

***

Якщо в моєму досвіді ти знайдеш щось корисне для себе, якщо у тебе з’являться нові думки, значить свою задачу я виконала 🙂