Все не доходять руки до написання чек-листа, але раз я постановила собі за правило – після кожного виступу пишу, то треба. Чому не сідається? – Тому що я не люблю таких виступів, а відтак – і писати про них теж не дуже хочеться.

Почну з аспектів безкоштовної співпраці: це має бути вигідно обидвом сторонам. Сторона-організатор спікерами власне робить свій задум якісним, а захід цікавим та насиченим. А спікер отримує виступ на готовій до його виступу аудиторії. Якщо ця гармонія порушується, співпраця не має сенсу.

Субота, 20 травня, пообідній час, ЛМР. За тиждень останній дзвоник, школярі готуються до іспитів. Як на мене, все почалося з невдало обораного часу для заходу. Як на мене, якщо організатори не назбирали достатньої кількості слухачів, то виступ спікера обговорюють терміново додатково – доцільність виступу, оплата за час при несформованій аудиторії слухачів.

В Великій сесійній залі жалібно дивилося до десяти осіб, з яких – один фотограф і троє-четверо представників організаторів. З яких – трьох дітей 9-11 класу цікавили питання з часом відповіді на них до 5-7 хвилин, а ще краще – мала б бути розмова з ними разом з батьками. А виступ декларовано з 16:45 до 17:35. І від матеріалу, котрий готувався, залишається пштик: нема кому, нема навіщо його подавати. Дискусій, інтерактиву нема з ким…

Одним словом, я не люблю таких заходів. Після таких слабо організованих заходів будь-кому наступного ставиш умови райдеру. Гроші мають здатність компенсовувати невдачі організаторів. Сидиш, готуєшся, налаштовуєшся, а виявляється – на дурно. І не вгадаєш наперед – хто справиться з організацією, а хто ні. Цього разу організація відсутня: починаючи від дня і дати Career Orientation, від круасанів для дітей насипом на столах, від наданих ресурсів ЛМР для “галочки”, від пропаганди профорієнтації серед школярів, їх батьків… Одним словом, від і до – мені не подобаються так організовані заходи!

В першому півріччі це єдиний такий, і я бажаю собі, щоб і до кінця року він таким і залишився – єдиним. А організаторам – вдалого наступного заходу.

Та я була б не я, коли б не знайшла позитиву і в цій ситуації! Я відновила і поглибила товаришування з Інною Тріщ з ProfiSTART 🙂 І це того варте!